Новини

03 Липень 12:57
ЛЕЙКОЗ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ, ЩО ЦЕ ТАКЕ?
ЛЕЙКОЗ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ, ЩО ЦЕ ТАКЕ?

 

 

 

 

 

 

 

 

Нормальна кров (під мікроскопом)

Кров від хворої на лейкоз корівки (під мікроскопом)

Лейкоз великої рогатої худоби – хронічне інфекційне захворювання пухлинної природи, збудником якого є ретровірус – вірус лейкозу великої рогатої худоби (ВЛ ВРХ). Лейкоз перебігає частіше безсимптомно, а при наявності ознак розвитку патологічного процесу проявляється злоякісними змінами крові (лімфоцитоз) та утворенням пухлин у кровотворних та інших органах і тканинах.

При лейкозі ВРХ суттєво порушуються обмінні процеси в організмі хворої тварини, як наслідок відбуваються зміни якісних характеристик молока і м’яса та накопичення в них шкідливих для організму людей і тварин продуктів обміну. На даний час не доведена можливість зараження людини лейкозом від великої рогатої худоби, але генетична спорідненість вірусів лейкозу ВРХ та Т-клітинного лейкозу людини не виключають можливості такого зараження у майбутньому, наприклад, внаслідок мутацій вірусів. Вірус лейкозу виділяється із організму хворої тварини з кров’ю, а також з молоком, слиною та іншими секретами, які можуть містити клітини крові (лейкоцити). Зараження тварин відбувається при їх контакті між собою при спільному утриманні на пасовищах, фермах, вигульних майданчиках, при доїнні хворих та здорових тварин одним доїльним апаратом. Також значну роль у перенесенні вірусу від хворих тварин до здорових відіграють лікувальні маніпуляції – використання нестерильних інструментів при ін’єкціях, штучному осіменінні, тавруванні, обрізці копит, ректальних дослідженнях, фіксації тварин за носову перетинку тощо.

Можливе також внутрішньоутробне зараження телят. Особливістю лейкозу є те, що розвиток клінічних проявів хвороби може тривати протягом багатьох місяців і років, при цьому візуально здорова тварина виділяє вірус у навколишнє середовище, тобто є джерелом інфекції для інших тварин.

Вірус лейкозу стійкий до дії низьких температур, але чутливий до дії високих температур (кип’ятіння, пастеризація) та дезінфектантів у звичайних концентраціях. Тому санітарна обробка та знезараження інструментів, господарського інвентарю та приміщень дезінфікуючими розчинами є одним із шляхів профілактики зараження лейкозом. На жаль, на даний час в Україні і світі не існує ефективних та безпечних профілактичних вакцин (щеплень) проти лейкозу великої рогатої худоби. Тому оздоровчі заходи щодо лейкозу базуються на лабораторних дослідженнях крові від великої рогатої худоби із наступним вилученням позитивно реагуючої худоби із загального стада. Ізолювання інфікованих тварин від неінфікованих на підставі результатів лабораторних досліджень залишається основним методом боротьби з лейкозом ВРХ в усьому світі.

В Україні дослідження на лейкоз в благополучних господарствах та приватному секторі проводяться один раз на рік. Лабораторну діагностику лейкозу проводять за допомогою реакції імунодифузії (РІД) та імуноферментного аналізу (ІФА).

В разі отримання позитивних результатів лабораторних досліджень інфікованих тварин (позитивно реагуючих) ізолюють від здорових (негативно реагуючих) та здають на забій. На жаль, на лейкоз часто хворіють високопродуктивні тварини, що викликає у їх власників підозри щодо недобросовісності ветеринарних спеціалістів при проведенні досліджень та встановленні діагнозу.

У разі виникнення суперечок щодо висновків лабораторної діагностики лейкозу ВРХ на вимогу власника Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветсанекспертизи (м. Київ, вул. Донецька, 20) проводить арбітражне дослідження, але не пізніше ніж через 15 діб після першого взяття крові. Відбір крові у таких випадках проводиться комісійно за участю спеціалістів ветеринарної медицини. Проби крові опломбовуються, складаються акт відбору проб та супровідна. Результати арбітражних досліджень є остаточними.

Поділитися:
Записатись на прийом
Повідомлення про порушення

Памятка громадянина

Відповідно до ст.5 Закону України "Про звернення громадян", письмове звернення надсилається поштою, передається громадянином особисто або через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками), із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну, поштову адреси, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

У роз’ясненні Верховної Ради України, зазначено, що електронне звернення є різновидом письмового звернення https://itd.rada.gov.ua/services/appeal-of-citizens, тому електронне звернення може бути виготовлено за допомогою оргтехніки у вигляді сканованої копії чи фотокопії.

Згідно з вимогами ст. 8 вищезазначеного Закону, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Звернення можна надіслати на ел.адресу: post@dpss-sumy.gov.ua, поштою: м. Суми, вул.. Гамалія, буд. 25 або надати особисто.

Завантажте зразок ЗВЕРНЕННЯ за цим посиланням.