Соняшникова шипоноска може представляти серйозну загрозу посівам соняшнику в нашому регіоні. Раніше цей шкідник був поширений в Степу, але зміни кліматичних умов останніх років та порушення сівозміни й технології вирощування культур, зокрема в посівах соняшника, призвели до поширення соняшникової шипоноски. Розвиток шкодочинного організму проходе в стеблах рослин товстостебельних рослин.
Через пізні строки розвитку фітофага, відкладання яєць, якого у стебла відбувається у серпні, візуальних ознак пошкоджень рослин не відмічається. Але перебування в стеблі соняшника та харчування судинними пучками вмісту його відкриває доступ збудникам фузаріозу, фомозу, фомопсису інших хвороб.
Морфологічні ознаки. Жук розміром 2,5-3,3 мм, чорний, густо вкритий волосками, голова ширше переднього краю передньої спинки; задні гомілки з двома довгими насічками, черевце виступає у вигляді шипа за верхівку надкрил.
Личинка лимонно-жовтого кольору, голова бура, тіло довжиною 10мм, вкрите рідкими волосинками. Сегменти тіла різко відмежовані один від одного. При розгляданні личинки зверху, вона має вигляд трикутника, а з боків - пиловидна. Останній сегмент черевця з двома гострими бурими загнутими догори шипиками, звідки й походить назва комахи.
Біологічні особливості. Личинки зимують в стеблах соняшника та інших рослин, заляльковуються з середини квітня. Перед заляльковуванням виїдають ходи в бокових стінках стебел, де розміщується протягом 14 днів.
Жуки відроджуються в другій половині травня, прогризають в стінках стебел отвори і вилітають. В липні-серпні жуки відкладають яйця в пазухи листків під шкірку стебел соняшника, конопель, чортополоху та інших товстостебельних рослин.
Личинки відроджуються від середини серпня до вересня і, живлячись в стеблах по 5-14 іноді до 90 екз. в кожному, роблять численні ходи в рихлій серцевині. Ці ж личинки залишаються в рештках стебел на зимівлю, а навесні наступного року заляльковуються в жуків. Соняшникова шипоноска має однорічну генерацію.
Обліковують шипоноску, як і вусача, під час збирання врожаю.
Отже, основною причиною накопичення й поширення шипоноски є порушення сівозміни та технології вирощування соняшника, зокрема невиконання вимог низького зрізу стебел, подрібнення та обов’язкової заробки в ґрунт рослинних решток. Це слід мати на увазі для розробки захисних заходів.
Знешкодження шипоноски обмежується організаційно – господарськими та агротехнічними заходами і для цього потрібно знати біологічні особливості розвитку фітофага та не допускати його поширення через дотримання технології вирощування соняшника, передусім, сівозміни.
Глянець