
Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини. Відноситься до інфекційних природно-вогнищевих захворювань вірусної етіології, з контактним через порушення цілісності шкіри чи слизової оболонки механізмом передачі інфекції, ураженням центральної нервової системи.
Збудник сказу - вірус, який живе і розмножується лише в живому організмі - в головному і спинному мозку. Велика кількість його накопичується в слинних залозах.
Джерелом сказу є дикі тварини, головним чином із сімейства собачих (вовки, лисиці), а також кажани.
Хворі сказом тварини виділяють вірус із слиною вже в останні дні інкубаційного періоду - за 7-10 днів до появи клінічних проявів і впродовж усього періоду хвороби. Тяжкість клінічних проявів залежить від багатьох чинників: місця проникнення вірусу в організм, його вірулентності та дози, стану організму людини, або тварини.
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки – втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність, вдень з’являються в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на тварин, людей.
В Україні основним джерелом вірусу сказу, є червона лисиця, як найбільш масовим представником виду – приблизно 70% від загальної кількості хижаків. Сказ підтримується там, де щільність її досягає більше однієї голови на 1000 га угідь.
Хвора на сказ лисиця здібна за добу пробігати 10-15 км, контактуючи з безмежною кількістю різних видів тварин і, в першу чергу, з собаками, котами, худобою, яка утримується на пасовищах. А це, в свою чергу, збільшує питому вагу хворих на сказ свійських тварин та наближає сказ до людини.
Потенційним джерелом розповсюдження сказу є безпритульні собаки і коти а також собаки та коти, власники яких порушують правила їх утримання (вигульне утримання та ігнорування профілактичних щеплень проти сказу). Це, в свою чергу, сприяє утворенню осередків сказу (міського типу, коли хворі на сказ тварини мешкають безпосередньо в населених пунктах).
Для того, аби захистити себе і оточуючих від сказу, необхідно виконувати кілька простих правил:
- необхідно дотримуватися встановлених правил утримання домашніх тварин (собаки, коти) і щорічно в обов'язковому порядку приводити своїх улюбленців до державної ветеринарної лікарні за місцем проживання для проведення профілактичного щеплення проти сказу;
- у випадках змін в поведінці домашньої тварини, отримання ним ушкоджень від іншої тварини, смерті без видимих на те причин необхідно терміново звернутися до ветеринарного фахівця для встановлення спостереження або з'ясування причини смерті тварини;
- від укусів тварин часто страждають діти, тому необхідно постійно проводити з ними роз'яснювальну роботу і намагатися уникати непотрібних контактів з тваринами, особливо дикими або безпритульними;
- слід нагадати дитині про необхідність інформування дорослих у випадку навіть незначних ушкоджень, нанесених тваринами;
- не слід підбирати на дачі, в лісі, на вулиці диких і безпритульних домашніх тварин, в протилежному випадку варто терміново показати його ветеринарному лікарю для проведення огляду та вакцинації від сказу;
- слід більш відповідально ставитись до підбору тварини та ні в якому разі не брати тварину «на літній дачний сезон»: викинувши його, ви збільшуєте таким чином популяцію безпритульних тварин і підвищуєте ризики виникнення сказу;
- не слід позбуватися тварини, яка покусала, або подряпала людину, її потрібно негайно доправити до найближчої ветеринарної клініки для огляду, утримання під наглядом спеціалістів протягом 10 днів та вживання заходів згідно з чинною інструкцією;
- при появі диких тварин на території населених пунктів потрібно вжити всіх запобіжних заходів із забезпечення безпеки себе та близьких, оскільки здорові дикі тварини, як правило, уникають зустрічі з людиною.
Перша медична допомога після укусу.
Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика чи безпритульна), негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення. Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, миючими засобами, дезінфектантами для обробки ран (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду). Після цього неодмінно звернутися за медичною допомогою.
Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями спрямованих на впорядкування утримання свійський тварин, своєчасної вакцинації, регуляції чисельності безпритульних свійських та диких м’ясоїдних тварин, широкої інформаційно -- просвітницької роботи серед населення.