Кукурудза – одна з найбільш рентабельних злакових культур універсального призначення, яку разом з рисом і пшеницею відносять до одного з «трьох найголовніших хлібів людства». У зв’язку з розширенням посівних площ під кукурудзою в останні роки, Україна стала важливим експортером зерна, попит на яке невпинно зростає, як найбільш цінного в потенційному відношенні для забезпечення продовольчих, кормових та технічних цілей. Однією з головних умов для одержання високих врожаїв кукурудзи є захист її посівів від шкідників. На території України нараховується близько 200 видів комах, які здатні пошкоджувати кукурудзу, серед них великої шкоди завдає Західний кукурудзяний жук.
Західний кукурудзяний жук ( Diabrotica) – небезпечний шкідник кукурудзи. Личинки західного кукурудзяного жука живляться корінням кукурудзи. Але при їх відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких не здатні повноцінно розвиватись. Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до зменшення кореневої маси, поганого розвитку коріння і ураження його гнилями, які надають йому бурого забарвлення. Ослаблені рослини стають сприйнятливішими до різних захворювань, за рахунок того, що жуки та личинки є переносниками різноманітних збудників захворювань кукурудзи: грибкових, бактеріальних, вірусних. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї». При цьому стає повністю або частково неможливий механізований збір врожаю. Найбільша шкодочинність західного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи значно зростає щільність популяції цього шкідника.
Жуки мають тіло овальної форми, жовтувато-бурого кольору з смарагдовим відтінком. Розмір тіла 0,4-0,7 див. На надкрилах є плями. У самок три чорні точки, у самців точки зливаються в одну смугу. Самки жука мають менший розмір, ніж самці і мають більш темне забарвлення. Личинки західного жука здатні харчуватися і розвиватися тільки на кореневих системах кукурудзи. Наносять шкоду листя і багатьом іншим частинам кукурудзи. Зимують яйця у верхньому шарі ґрунту на земельних ділянках після кукурудзи.
Відродження личинок починається одночасно з появою перших сходів і активним ростом кореневої системи кукурудзи з початку травня і триває до кінця липня. Негативно на личинок впливає засуха, чим нижче рівень вологи в ґрунті, тим вище смертність жука.
Жуки з'являються в кінці червня, початку утворення волоті і живуть близько 1,5 місяця. Самка заривається в ґрунт біля рослин і відкладає яйця при температурі повітря 19-330С. На щільних сухих ґрунтах основна маса яєць знаходиться на глибині до 16 див., а на добре зволожених (в основному при зрошенні) майже 85% яєць зберігаються на глибині до 45 див. Розповсюдження яєць та личинок цього шкідника можливе з транспортом, залишками ґрунту, що прилипає до насіння, знаряддями праці. В пошуках корму дорослі особини перелітають на поля кукурудзи та інших культур у нові райони. Перенесенню жуків сприяє вітер.
Ефективним агротехнічним заходом спрямованим на локалізацію і ліквідацію жука є сівозміна, що включає зернові, крім кукурудзи, багаторічні трави, конюшину, люцерну тощо. Поля кукурудзи, на яких виявлено первинні вогнища жука, переорюють після збирання врожаю і наступного року засівають іншими культурами. На цих полях забороняється висівання кукурудзи протягом трьох років. Застосування оранки, малосніжні та холодні зими зумовлюють глибше промерзання ґрунту і часткову загибель яєць шкідника.
За масового розмноження шкідника слід проводити хімічні заходи, а саме обробки препаратами, що внесені до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Нагадуємо, при роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватися регламентів застосування препаратів, вказаними на упаковці, Державних санітарних правил «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» ДСП 8.8.1.2.001-98 та правил техніки безпеки.
Глянець